В давнину це було коло наставників, учнів, рукописів і методів, об’єднаних спільною традицією. В одних культурах знання зберігали храмові служителі, в інших — придворні родини, університетські викладачі або вчені, які працювали при бібліотеках та обсерваторіях.
У середньовічному ісламському світі майбутні астрологи вивчали математику, календарі, рух небесних тіл, способи роботи з таблицями та студіювали старовинні тексти, перекладені з грецької, перської й індійської мов. При дворах вони могли працювати поруч із лікарями, географами та чиновниками. Османський головний астролог, наприклад, був не випадковим провісником, а освіченим придворним фахівцем із визначеним місцем у бюрократичній системі держави.
У Європі важливими осередками підготовки ставали університети та двори. У XV столітті Краківський університет був одним із помітних центрів, де вивчали дисципліни, пов’язані зі спостереженням неба й календарними розрахунками. Саме в цьому інтелектуальному середовищі навчався Юрій Дрогобич. Водночас багато знань передавалося приватно: учень працював із майстром, читав його бібліотеку, опановував обчислення і лише поступово переходив до самостійної практики.
Сьогодні школи астрологів мають авторські програми, рівні навчання, практичні заняття та професійні спільноти.